Я Юра. Мені 18 років, минулого року вступав до словацького університету разом з ComeStudy. Навчаюсь на факультеті машинобудування, заговорив словацькою за три місяці. Мій перший університетський рік майже повністю пройшов онлайн, а тому можу тобі розповісти про те, як весело та корисно провести час під час локдауна.

- Як давно ти вирішив навчатися в Словаччині?

-Це було спонтаним рішенням. [сміється]  Листопад. Я ще не знав куди хочу вступати і бабуся знайшла виставку «Освіта за кордоном». Ми поїхали в Київ, переглянули різні запрошення. Спочатку хотів у Чехію, але потім на око трапилась Словаччина від ComeStudy. Це було дешевше, не треба було здавати мовні іспити і мені неймовірно сподобалось. Тому за два місяці до початку подач заяв в університети я вже зробив свій вибір.

-Ти студент Strojníckaej fakulty Žilinskej univerzity v Žiline? Чому цей університет і чому ця спеціальність?

-Чому ця спеціальність? Бо це машинобудування, а в Словаччині ця промисловість добре розвинена, а тому я певен, що після закінчення навчання буду затребуваним і це допоможе мені розвиватися. Чому цей університет? Я мав вибір між TUKE та UNIZA. У першому університеті не було екзаменів, а в другому були. І відповідно, мені тоді здавалось, що якщо є іспити, то університет кращий.

-У майбутньому плануєш працювати за спеціальністю?

-Сподіваюсь [сміється].

-Розкажи про свої перші тижні в університеті, про адаптацію.

-Я з іншими українськими студентами приїхав на карантин у Попрад. Провели там 6 днів, здружились, вчили словацьку по три години на день і грали в мафію. За тиждень до навчання приїхали в Жиліну. Перші пів року, ті, хто мав 17 років жили в ubytovne, щось схоже на хостел. Адже в гуртожитку могли жити лише повнолітні. Досить швидко адаптувались, знайшли супермаркети, дослідили центр.

Потім почалось навчання. Воно було жахливим, бо доводилось вставати о 6 ранку, адже пари починались доволі рано. Як починався мій день: прокидаюсь, швиденько готую собі сніданок, їм, мию посуд. Дорога в університет: йдемо до зупинки хвилин 10, ще стільки ж на громадському транспорті і ще 3 хв вже до мого альма-матеру.

Перший день жахливий. Я був стомлений та голодний, було багато пар підряд без «вікон», а перерви між ними хіба лише для того, щоб змінити аудиторію.

Також складними були prednášky, які починались о 7 ранку. Досить часто робив помітки нових незнаємих словацьких слів в зошиті, а тому лексику вивчив доволі швидко. Так минуло лише чотири дні коли нас відправили на карантин. Спочатку був указ ректора про онлайн навчання на місяць, потім ще один місяць і «do odvolania», тобто поки ректор не скаже, що можно знову відвідувати университет. Так я провів весь перший курс дистанційно. З «плюсів»: не витрачав час на дорогу до університету, на prednáškach  можна було бути в піжамі, в будь-який час можна поїсти. З «мінусів»: відсутня практика словацької мови, використовував лише dobrý deň і dovidenia.

-Чи правда, що в Словаччині відраховують з університету за плагіат робіт?

-Особисто в мене не було таких випадків, але знаю, що на іншому факультеті моєму другові повністю анулювали роботу лише за декілька рядків коду, взятого з відео.

-Чи вдавалось тобі списувати якісь роботи?

-Онлайн? [сміється] Так, таке було.

-А оффлайн?

-Ні. Я вважаю, що треба справді все знати, а списування робить гірше лише тобі, бо на роботі не зможеш нічого списати. Ось а навіть якщо пощастить десь списати, то тобі однаково доведеться це вчити, тому краще все знати. Навіть якщо це дуже важко.

-Тобі вдалось закрити сесію відразу? Чи мав досвід перенесення предмету на наступний семестр?

-Два найважчих предмета я зміг закрити з першого разу, це математика та конструювання. Економіку перездав з другої спроби, а хімію не вдалось навіть з третьої. Тому в цьому році маю також закрити хімію з минулого семестру. Але система з термінами, тобто датами здачі екзаменів, доволі проста: записуєшся на перший термін (тобто дату), але тут головне встигнути зробити це, адже кількість місць обмежена і доведеться чекати на другий термін. Раджу відразу записуватися на другий або третій термін, навіть якщо вам ще не повідомили результат першого. В особистому кабінеті є можливість потім просто скасувати термін.

-Ти маєш технічну спеціальність. Чи мав проблеми з розумінням матеріалу іноземною мовою?

-Так. Наприклад, конструювання. Всі словаки це мали ще в strednej škole, а для мене це був зовсім новий предмет і я мав з ним проблеми. Доводилось спочатку розуміти текст словацькою, перекладати на українську, а потім якось поєднувати сенси. Зараз теж важко, проте вже не так, як рік тому. Зараз всі процеси проходять набагато швидше, лексика повторюється, головне розуміти, що від тебе хочуть.

-Розкажи про свою групу: скільки людей, чи є українці, чи підтримуєш дружні стосунки поза університетом?

-Я єдиний українець у групі. Спочатку нас було 22 людини. На даний момент вже 7.

-Чому це число так різко змінилось? Студенти йдуть чи їх відраховують?

-Студенти йдуть. Здається, ще жодного не відрахували. Для більшості це важко і вони розуміють, що не хочуть цим займатися. Хтось просто змінює спеціальність, а інші просто залишають університет. Але майже кожен з них вже має середню освіту і може працювати. Щодо групи: на першому курсі майже не спілкувалися, лише інколи спільно писали роботи через discord (прим. Discord —програма, яка підтримує голосовий зв'язок). Зараз нарешті я з ними побачився, спілкуємось, підтримуємо зв’язок поза університетом.

-Скільки разів ходив із словаками на пиво?

-З одногрупниками – жодного, але мав такий досвід. Для того, щоб практикувати словацьку не обов’язково ходити в паб, достатньо лише мати поряд словака і бажання говорити.

-Чим займаєшся у вільний від навчання час? Працюєш десь?

-Навчання маю з понеділка по четвер. У час поза університетськими парами вчусь. П’ятниця та субота – працюю. Неділя – роблю домашні завдання, лабораторні роботи, готуюсь до písomiek (тести).

-Розкажи більше про місце праці і як знайшов роботу.

-Ще влітку, коли закінчувалися екзамени, почав шукати роботу. А після іспитів вже працював на повноцінній роботі. Влаштувався на brigádu (підробіток) через компанію, яка шукає підробіток для студентів. Я можу зателефонувати і сказати, що хочу в п’ятницю на DKIčku. Це завод пластикових деталей. Мої обов’язки – це збирати деталі, вести облік, ставити помітки, запаковувати посилки. Мав досвід čistiacej práce. На цій роботі, вас везуть в інше місто і прибираєте приміщення.

-Розкажи про оплату.

-На заводі збільшили оплату – 4.3 €\год. Čistiace praca – 6.2 €\год. У Словаччині мені неймовірно подобається те, що за нічні зміни додатково доплачують 1.5 €\год. У вихідні та святкові дні також доплачують.

-Чи траплялися кумедні ситуації з тобою?

-Зазвичай, це були ситуації з використанням українських слів, які у Словаччині мають зовсім інший сенс. До прикладу, раджу відразу забути про слово «шукати», бо інакше косих поглядів бабусь і хіхікаючих словаків, тобі не оминути.

-Не шкодуєш про свій вибір навчатися в Словаччині?

-Абсолютно не шкодую. Повністю задоволений.

-Топ 3 поради майбутнім студентам.

-По-перше, вчити словацьку мову. По-друге, бути самостійним. Наприклад, вміти готувати їжу, правильно керувати власним вільним часом, адже часто буває велика спокуса взагалі нічого не робити. І на останнє, мати віру в себе, знайти друзів, бо одному в іншій країні буває тяжко.