Мене звати Дара. Мені 17 років і я навчаюсь в Slovenskej technickej univerzite на Stavebnej fakultе. Моя спеціальність - pozemné stavby a architektúra. Після закінчення бакалаврату (4 роки) я буду архітектором-інженером і зможу працювати в будь-якій компанії на будь-якій посаді, яка стосується будівництва.

-Коли визначалися з майбутньою країною, де здобуватимеш вищу освіту?

-Вирішила вступати ще минулим літом, завдяки своїй подрузі, яка також планувала вступати саме в Словаччину. Я почала досліджувати цю країну, шукати більше інформації, дізналася про безкоштовне навчання і можливості, які можуть чекати мене. Так випадково наткнулась на ComeStudy, поговорила з Володимиром та Валерією, внаслідок чого ще більше захотіла вступати саме в Словаччину.

-Чому обрала свою спеціальність саме в STU?

-Коли я тільки розпочинала пошуки свого майбутнього університету, то першим мені трапився STU. Він мене зацікавив тим, що є найскладнішим зі всіх, а труднощі мене лише приваблюють. І сталось так, що інші варіанти навіть не розглядала. Так би мовити, кохання з першого перегляду.

-Нині у світі існує досить багато професій, на кшталт бариста або кур’єра. Ти реально плануєш працювати за спеціальністю?

-Так, саме цього хочу. Зі своєю майбутньою професією визначилась досить рано, десь в 6 класі. Завжди хотіла пов’язати власне життя зі сферою будівництва та архітектури. Також навчалася в Києві на дизайнера інтер’єра, а це є безпосередньо дотичним саме до архітектури, а після закінчення зрозуміла, що потребую чогось складнішого. Саме тому обрала будівельний факультет.

-Розкажи більше про свою спеціальність.

-На моїй спеціальності ми вивчаємо майже все, що пов’язане з будівництвом і, навіть, дизайном. Маємо також такі предмети як геодезія, геологія. Це вивчення всіх профілей, гірських порід. Робота в додатках «AutoCAD», «Civil 3D», «SketchUp». Також маємо креслення, що є дуже важливим, адже маючи ці знання, в майбутньому можна працювати будь-де. Це основа. У наступних семестрах також з’являться іноземна мова (німецька або англійська) та предмети пов’язані з дизайном, проєктуванням з більш поглибленим вивченням. Також у нас є історія архітектури і введення в наземне планування, де ми вивчаємо абсолютно все, що торкається цієї теми: від дизайну до інтер’єру.

-Розкажи про перші тижні в університеті. Можливо мала проблеми з комунікацією або адаптацією?

-У Словаччину я приїхала з доволі непоганим рівнем знання мови, але навіть попри це перші два тижні мала проблеми, проте потім досить швидко адаптувалась. Почала говорити. Багато говорити. Зі студентами, одногрупниками, а єдиною складністю для мене залишалось хіба лише розуміння слів, пов’язаних зі спеціальністю. Тобто вивчаючи мову, я опанувала базові слова для розмов, але в університеті довелося зустрітися віч-на-віч з профільними словами.

-Як ти вчила профільні слова?

-Як я їх вчила? Під час стресу все дуже швидко і автоматично запам’ятовується.

-Маєш технічну спеціальність. Чи мала проблеми з розумінням матеріалу іноземною мовою?

-Спочатку – так, але впродовж навчання звикла. Коли прослуховуєш всі лекції, навіть не усвідомлюючи цього, починаєш автоматично розуміти викладача та запам'ятовувати матеріал, який він викладає. А потім через деякий час стається таке: «Вау, я знаю ці слова».

-Твоя спеціальність передбачає вступні екзамени, чи не так?

-У мене не було вступних екзаменів, адже я мала достатній пороговий бал, якщо не помиляюсь, то це 10 з 12. Проте кожен, хто мав бал нижче, був зобов’язаний складати вступні екзамени: математику, фізику та словацьку мову.

-Чи відомо тобі про формат та рівень складності цих екзаменів?

-У зв’язку з обмеженнями під час пандемії, вступні екзамени відбувалося в онлайн форматі, а ось рівень складності мені невідомий.

-Чи правда, що в Словаччині можуть відрахувати за плагіат робіт?

-Таке реально існує, особливо на спеціальностях, на кшталт менеджменту або медіаматики, де необхідно працювати з великою кількістю тексту та писати багато робіт. Якщо викладач за допомогою додатка помічає занадто високий відсоток подібності тексту, то тебе реально можуть відрахувати з університету. У Словаччині з цим реально максимально суворо. Навіть презентації, які показуються студентам під час пари, взагалі не можна ніяк зберігати або «скріншотити». Це карається, а тому краще не жартувати.

-Чи вдавалось тобі списувати?

-[сміється] Звичайно. На мою думку, хто захоче – зможе списати, але складно і досить ризиковано.

-Чи траплялися з тобою якісь кумедні ситуації?

-Перші тижні спілкування з одногрупниками – суцільний «крінж». Я тільки знайомилась зі словацьким сленгом, не зовсім розуміла словаків, а вони мене, але це досить швидко минуло. Такі ситуації завжди були смішними.

-Чи траплялися випадки, коли тебе могли оштрафувати?

-Так, дійсно було таке. З другом виїжджали за місто, в додатку купили квитки і поки ми їхали зайшли два кондуктори. З додатком були проблеми і не показувався QR-код, який вони мали б просканувати. Ми змогли домовитись і пояснити, що реально купували квитки та не хочемо, щоб нас штрафували. Штраф за безквитковий проїзд, як і за будь-які інші правопорушення, досить високий і непогано б’є по гаманцю. Я підозрюю, що ніхто не хоче віддати 50€ за невеличку спокусу один раз не купити квиточок.

-Розкажи про свою групу в університеті: гендерний розподіл, кількість студентів, можливо, є українці?

-Так, у моїй групі 25 осіб, з них 5 українців. Дівчат трохи менше, ніж хлопців. Я реально задоволена своєю групою, адже вони всі неймовірні, і завжди готові допомогти. Словаки насправді дуже добрі та чуйні та прекрасно розуміють, що українці можуть мати проблеми.

-Чим займаєшся у вільний від навчання час? Можливо працюєш?

-Зараз я не працюю, але якщо чесно, то дуже хотіла б. Мені просто банально не вистачає часу через навчання. Постійно присутні домашні завдання з дедлайнами, вони є досить об’ємними. На правду, інколи навіть не встигаю спати на цій спеціальності.

-А вільний від навчання час?

-Намагаюсь виділяти час, перш за все, для себе, досліджую нові місця в Братиславі і також планую в майбутньому подорожувати країною.

-Топ 3 поради майбутньому студенту в Словаччині.

-По-перше, це реально треба вчити мову. Маю друзів, які мову майже не вчили і їм неймовірно тяжко. Це ось саме те, що необхідне на початку навчання. Без мови нікуди, адже можуть бути проблеми навіть просто сходити в супермаркет. По-друге, це бути організаційним і не пропускати пари, бо наздогнати буде складно. По-третє, більше спілкуватись з людьми. Практикувати не лише словацьку, але також і англійську. Бути соціальним, йти назустріч пригодам, відкривати нові міста і не сидіти лише вдома.

-Не шкодуєш про свій вибір навчатися в Словаччині?

-Абсолютно ні. Я неймовірно задоволена своїм рішенням, адже після цього моє життя кардинально змінилось.